Медіопателярна складка являє собою природне потовщення синовіальної оболонки, що вистилає внутрішню поверхню колінного суглоба і виділяє рідину – синовію, яка необхідна для живлення й змащення хрящів колінного суглоба. По суті складка є рудиментом перегородки, яка в ембріональному періоді розділяє суглоб. У тому випадку, якщо з яких-небудь причин складка не зникає в ембріональному періоді, вона може виявлятися і у дорослої людини. Медіопателярна складка – це нормальне анатомічне утворення, виявляється воно у 30-50% людей. Сама по собі, медіопателярна складка ще не є проблемою. Необхідність в лікуванні виникає лише при її гіпертрофії (потовщенні, розростанні) та запаленні. Синовіальні складки класифікуються залежно від розташування у відповідних анатомічних відділах колінного суглоба: супрапателярна, медіопателярна, інфрапателярна і латеропателярна.
Викликати неприємні відчуття вона може в разі збільшення (гіпертрофії) і запалення. Цей процес носить назву синдрому медіопателярної складки і як самостійне захворювання практично не зустрічається. Як правило, він виникає на тлі травм (пошкодження менісків, зв’язок, хряща) і деяких захворювань, таких як синовіт (запалення синовіальної оболонки, що супроводжується скупченням рідини), і артрити різної етіології.
Патологічна медіопателярная складка становить до 31% від усіх патологічних станів колінного суглоба. У 100% випадків вона поєднується з іншими ушкодженнями колінного суглоба – пошкодженням хряща, гіпертрофією жирового тіла Гоффа, синовітом і дегенеративними змінами медіального краю надколінка.
біль в передній частині коліна, особливо при вставанні з сидячого положення;
хворобливі клацання при згинальних-розгинальних рухах;
відчуття стороннього предмету в суглобі;
почуття блокади суглоба при згинанні-розгинанні.
Симптоми можуть посилюватися при фізичному навантаженні і ходьбі по сходах.
Якщо вам приносить дискомфорт хоча б один з них, рекомендується звернутися до ортопеда-травматолога або хірурга.
Найчастіше гіпертрофія медіопателярної складки – випадкова знахідка в процесі діагностики захворювань колінного суглоба. Виявити її можна тільки за допомогою МРТ або безпосередньо при виконанні артроскопічних втручань при лікуванні інших патологій. У зв’язку зі складністю колінного суглоба, при ультразвуковому дослідженні лікарю УЗД без досвіду важко розгледіти дану патологію, так само, як і при проведенні комп’ютерної томографії.
Діагностика синдрому медіопателярної складки
Ортопед-травматолог або хірург детально з’ясовує анамнез захворювання. Найчастіше пацієнт відзначає раніше перенесені травми колінного суглоба або значні перенесені навантаження напередодні. Далі лікар оглядає пацієнта і проводить клінічні тести на колінному суглобі.
З апаратних методів застосовують рентген (або КТ) для виявлення можливих пошкоджень кісткових структур суглоба при наявності травми в анамнезі, УЗД та МРТ. На рентгенограмах медіопателярна складка не відображається, тому при підозрі на її патологічні зміни проводиться МРТ або УЗД колінного суглоба. МРТ вважається золотим стандартом діагностики синдрому медіопателярної складки (у випадках, коли є протипокази до проведення МРТ використовують УЗД або діагностичну артроскопію). Додатково проводять клінічні (лабораторні) обстеження для виявлення можливих провокуючих чинників запалення і системних захворювань.
Якщо дані клінічного огляду, лабораторних досліджень УЗД та МРТ переконливо свідчать про синдром медіопателярної складки, пацієнтові призначають хірургічне лікування – артроскопію колінного суглоба. Під час артроскопії, через проколи шкіри в порожнину суглоба вводиться мініатюрну відеокамеру і спеціальні інструменти. За допомогою камери суглоб можна оглянути зсередини. При цій операції можна не тільки підтвердити діагноз, але і усунути саму проблему. Також під час артроскопії можна обстежити інші відділи суглоба і усунути супутні пошкодження менісків і хрящів.
Показання та протипоказання до артроскопічного лікування синдрому медіопателярної складки
Показання: запалення, біль, набряк, блокада суглобаПротипоказання: гострі загальні стани, запалення і інфекція в області доступу, системні захворювання крові і т. д. (докладніше протипоказання до артороскопії коліна розглянуто в попередніх матеріалах)
Лікування синдрому медіопателярної складки може бути консервативним або оперативним
Консервативну терапію призначають з метою усунути запалення, зменшення набряку та больового синдрому. Вона передбачає носіння розвантажувального наколінника, прийом нестероїдних протизапальних засобів, проведення фізпроцедур (магнітотерапія, електрофорез, лазер) і блокаду (лікувальна процедура, яка проводиться з метою зняття больового синдрому і відновлення функцій кінцівки) колінного суглоба. Як правило, консервативні методи лікування малоефективні.
Якщо консервативна терапія безрезультатна або складка сильно збільшена, доцільно вдатися до артроскопічного втручанню, в ході якого проводять її видалення. Це малоінвазивна (малотравматичная) операція: необхідно всього два невеликих проколи-розрізи для введення артроскопа і інструментів. Завдяки цьому всі маніпуляції можна зробити з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком ускладнень, пацієнта виписують із стаціонару вже через 1-2 доби. Відновлювальний період також протікає набагато швидше в порівнянні з відкритою операцією – від 3 тижнів до 1,5 місяця (в залежності від складності втручання, стадії патології та супутніх захворювань).
Можливі ускладнення при хірургічному (артроскопічному) лікуванні синдрому медіопателярної складки це:
Інфікування суглоба і післяопераційних швів;
Гемартроз;
Ушкодження зв’язок, хрящів і нервів;
Тромбози і тромбоемболії;
Синовіт.
Хто найбільше схильний до синдрому медіопателярной складки?
В зоні ризику знаходяться, в першу чергу, спортсмени (біг, їзда на велосипеді, футбол та інші види спорту, пов’язані з посиленими навантаженнями на колінні суглоби) і танцюристи. Постійні фізичні навантаження, часті переохолодження і часта мікротравматизація можуть стати причиною пошкоджень різних частин колінного складу, в тому числі викликати синдром медіопателярної складки. Рідко защемлення цієї складки відбувається внаслідок вроджених особливостей анатомічної будови суглоба.
Чи може після операції виникнути рецидив?
Число зафіксованих рецидивів після артроскопічного видалення медіопателярної складки дуже низьке і пов’язане воно не з відростанням, а з не повністю видаленою складкою.
МРТ-скани: Медіопателярна складка лівого колінного суглоба
Артроскопічна картина до (а) і після висічення (б) медіопателярної складки колінного суглоба
Реабілітація після артроскопічного видалення медіопателярної складки
Період реабілітації дуже важливий, від нього багато в чому залежить кінцевий результат лікування. Після проведення артроскопії призначають масаж, лікувальну фізкультуру, заняття на спеціальному велотренажері. Пацієнту слід з обережністю підходити до фізичних навантаженнями і виконувати всі рекомендації лікаря
В середньому реабілітація триває від 2 до 7 днів (після складних операцій довше), а повне одужання настає через 3-4 місяці. Також на термін впливають вік, складність втручання, особливості організму і ставлення пацієнта до прооперованого колінного суглобу. Для швидкого відновлення необхідно дотримуватися наступних рекомендацій:
виконувати всі призначення лікаря, пройти повний курс фізіотерапії;
в перші дні застосовувати холодні компреси, щоб знизити біль і набряк;
з перших днів після операції застосовують кінезіологічне тейпування для зменшення набряку і болю;
навантаження на суглоб збільшувати поетапно;
використовувати наколінний бандаж для стабілізації колінного суглоба;
при необхідності використовувати милиці.
Прогноз
При ранньому виявленні та видаленні патологічної медіопателярної складки прогноз сприятливий (з дослідження деяких авторів стійкі віддалені позитивні результати спостерігаються у 100% пролікованих пацієнтів). У запущених випадках при пошкодженні сухожилків, хрящів і менісків результат лікування залежить від обсягу пошкоджень, віку і супутніх захворювань. У рідкісних винятках, запущені випадки можуть викликати масивні дегенеративно-дистрофічні зміни в колінному суглобі, які можна буде вилікувати тільки за допомогою ендопротезування колінного суглоба.
Підбиваючи підсумки
Синдром медіопателярной складки досить рідкісне, але підступне захворювання, яке при неправильному лікуванні або самолікуванні може привести до тривалої втрати працездатності, іноді, і до ендопротезування суглоба як єдиного способу повернути активний спосіб життя пацієнту. У той же час, раннє виявлення проблеми і адекватне лікування з величезною, практично 100%, часткою ймовірності поверне пацієнта до звичного способу життя без рецидивів і ускладнень.
Одна з різновидів остеохондропатії колінного суглоба. Її діагностують у дітей і підлітків, частіше чоловічої статі. Причиною стає враження власної зв’язки надколінка, яка кріпиться до великої горбистості великогомілкової кістки. Посилені заняття спортом, швидке зростання, надмірна вага – всі ці фактори провокують запалення зв’язки і її ущільнення в поєднанні з підгострим переломом в області великої горбистості. У цій ділянці формується щільне, болюче утворення, яке з часом проходить. І також виявляється ущільнення і збільшення шару хрящової тканини між великогомілковою кісткою і зв’язкою надколінка і неправильне окостеніння – кісткові елементи можуть зачіпати сухожилки і хрящі. Надалі в області коліна може залишатися ущільнення, але воно не викликає хворобливих відчуттів і не шкодить пацієнту. Причини виникнення хондропатій колінного суглоба поки остаточно не з’ясовані.
Пателофеморальний артроз (пателлофеморальний больовий синдром, синдром болю в колінному суглобі) – досить рідкісне захворювання, характеризується ураженням хрящової тканини надколінка і стегнової кістки. Зазвичай діагноз ставлять на тлі порушення нормальної структури хряща при найменшому фізичному навантаженні. При первинній постановці діагнозу важких ознак патології не спостерігається. При подальшому прогресуванні даний тип артрозу може проявлятися неприємними ознаками. Найчастіше захворювання виявляють у молодих пацієнтів, які ведуть активний спосіб життя, у віці 20-40 років. Зазвичай спостерігається ураження однієї колінної чашечки, рідше – двох. Існують несприятливі ускладнюючі маркери, що включають вивих колінної чашечки (пателло), які нерідко трапляються в осіб з даним типом артрозу.
Системна червона вовчанка (СЧВ) – Найбільш поширеним проявом системної червоної вовчаки є ураження суглобів. Біль в них може передувати ураженню, що супроводжується багатьма симптомами, і імунологічному прояву захворювання, яке прогресує багато місяців і років. Симптоми пошкодження суглобів, від перемежаючого болю в суглобах (артралгії) до раптового запалення декількох суглобів (гострий поліартрит), спостерігаються приблизно у 90% пацієнтів і можуть тривати багато років, перш ніж з’являться інші симптоми. При тривалій хворобі можлива виражена гіпермобільність і деформація суглобів (артропатія Жакку), але таке буває рідко. Проте, запалення суглобів носить переважно періодичний характер і, як правило, не призводить до пошкодження суглобів (за рідкісним винятком).
При невриті (защемлення) стегнового нерва хворий відчуває гострий раптовий біль, больові відчуття віддають в коліно, поширюючись по передній поверхні стегна вниз. Патологію стегнового нерва іноді плутають з початком артрозу або артриту колінного суглоба. При підозрі на ураження або запалення нерва обов’язково потрібна консультація невропатолога.
Бурсит колінного суглоба
Постійний біль, що не проходить протягом декількох тижнів – ознака бурситу. Бурсит колінного суглоба – це сильне запалення анатомічних сумок коліна, що знаходяться між кістками і сухожильними волокнами. Анатомічні сумки наповнені спеціальною органічною рідиною (синовіальною рідиною) і служать своєрідними подушками безпеки. Вони також допомагають забезпечити нормальне ковзання сухожилка, розташованого вздовж кістки, а також уникнути пошкодження сухожильних волокон. Бурсит може виникнути в різних видах сумок, запалення навколосуглобової сумки – небезпечний процес, який без лікування може перейти в хронічну форму з залученням до патологічного процесу інших тканин.
Синдром медіопателлярної складки
Медіопателлярна складка являє собою потовщення синовіальної оболонки, що вистилає внутрішню поверхню колінного суглоба і виділяє мастильну рідину. Вона потрібна людині лише під час внутрішньоутробного розвитку, а після народження поступово «розсмоктується». Це больовий синдром в колінному суглобі, причиною якого стало запалення цієї складки. У 30% відсотків людей є медіопателлярна складка, але це не гарантує того, що вона обов’язково запалиться. Синдром проявляється наступними симптомами: біль в передній частині, особливо при вставанні з сидячого положення, хворобливі клацання при згинальних – розгинальних рухах. До групи ризику виникнення даного захворювання входять люди, які регулярно займаються спортом і відвідують тренажерний зал. Основні види спорту, які можуть стати причиною порушень: біг, велоспорт, стрибки в яких передбачається перевантаження колінного суглоба.
Кіста Бейкера (Беккера, підколінна кіста)
Результат запального процесу слизових міжсухожильних сумок між сухожилками середньої головки литкового і напівперетинчастого м’язів. Такі міжсухожильні слизові сумки є варіантом розвитку і існують у половини здорових людей. Захворювання розвивається тільки тоді, коли в цих сумках розвивається запальний процес, що супроводжується збільшенням сумок в розмірах, болем і порушенням рухів в колінних суглобах. Причиною розвитку запалення є запальні захворювання самого колінного суглоба: захворювання менісків, деформуючий остеоартроз. Слизові сухожильні сумки мають зв’язок з порожниною колінного суглоба через вузький щілиноподібний отвір. При запаленнях внутрішньої оболонки колінного суглоба рідина з порожнини суглоба потрапляє в сумку, накопичується там і викликає утворення кісти. Кіста має спеціальний клапан (так звану заглушку), яка перешкоджає зворотному відтоку рідини з кісти в порожнину суглоба.
Подагра
Системне тофусне захворювання, що розвивається в зв’язку із запаленням в місці відкладення кристалів моноурату натрію у людей з гіперурикемією (підвищення сечової кислоти в крові), обумовленої зовнішніми (застосування лікарських препаратів, здатних викликати відкладення кристалів моноурату натрію в суглобах), внутрішніми (порушення обміну речовин) та / або генетичними факторами. Гострий приступ артриту, як правило, одного суглоба, частіше плюсно – фалангового, гомілковостопного або колінного.
Пухлини колінного суглоба
патологічні утворення в області коліна з’являються досить рідко. У міру зростання вони здавлюють і деформують навколишні тканини. В результаті пацієнт відчуває спочатку дискомфорт і відчуття чужорідного тіла в цій області, а потім болі різного ступеня інтенсивності. Головна небезпека – метастази в інші органи нащастя дуже рідко.
Захворювання внутрішніх органів
В основному захворювання внутрішніх органів опосередковано впливають на колінний суглоб за рахунок порушення обміну речовин, надмірної ваги і як результат збільшення навантаження на колінні суглоби.
Іррадіація в колінний суглоб
Окремо варто сказати про іррадіацією, коли патологія одного суглоба відбивається болем зовсім в іншому. Наприклад, при коксартрозі (артрозі кульшового суглоба) біль часто іррадіює (віддає) в коліно і навіть всю ногу, хоча в дійсності проблема знаходиться зовсім в іншому суглобі – кульшовому.
Фіброміалгія
Схожий ефект спостерігається при фіброміалгії, яка може виражатися навіть скутістю в суглобах і судомами, але в самому коліні запалення не виникає. Фіброміалгія – це захворювання, яке викликає біль у м’язах, зв’язках (тканинах, що з’єднують кістки) і сухожилках (тканинах, що з’єднують м’язи з кістками). У більшості пацієнтів симптоми фіброміалгії з’являються у віці від 30 до 55 років. Вона частіше зустрічається у жінок (до 80% хворіють жінки), але чоловіки і діти також схильні до цього захворювання. Хоча захворювання досить поширене, причина виникнення фіброміалгії невідома.
Діагностика травм і захворювань колінного суглоба
Щоб визначити причину, за якої у людини болить коліно, лікар використовує такі методи:
опитування: виявлення характеру і інтенсивності болю, обставин його виникнення, наявності супутніх захворювань і тощо;
огляд: лікар оцінює обсяг рухів в суглобі, колір і температуру шкіряних покривів, наявність набряку, обмежень руху і т.п.;
невролог оцінює чутливість тканин, м’язову силу, якість рефлексів;
рентгенографія і КТ: знімки і томограми дають можливість оцінити стан кісткової тканини і частково хряща – це незамінний метод діагностики артрозу, вивихів, тріщин і переломів кісток, хондроматозу;
МРТ: магнітно-резонансна томографія дозволяє побачити стан не тільки кісток, але і м’яких тканин, зробивши віртуальні зрізи в заданих площинах;
УЗД: ультразвукове обстеження області колінного суглоба дозволяє побачити осередки запалення, скупчення рідини в суглобовій сумці (гемартроз, синовіт, бурсит), абсцеси і новоутворення м’яких тканин;
лабораторна діагностика: загальний аналіз крові дає інформацію про наявність запалення або алергії; при підозрі на ревматоїдний артрит береться аналіз на С-реактивний білок і т.п., при підозрі на подагру – аналіз на вміст сечовини;
пункція суглоба: діагностичний прокол суглобової сумки, через який беруть аналіз синовіальної рідини або проводять артроскопію (огляд суглоба зсередини за допомогою мініатюрної камери);
електроміографія і електронейроміографія: оцінка ефективності роботи м’язових волокон і провідності нервів.
При необхідності призначаються консультації вузьких фахівців і додаткові методи обстеження – КТ або МРТ хребта та кульшового суглоба.
Лікування травма і захворювань колінного суглоба
Лікування патологічних процесів колінного суглоба залежить від їх причини. І як в більшості випадків, при захворюванні суглобів застосовують 2 методи: консервативний і оперативний.
Консервативне лікування, в свою чергу, має кілька напрямків, які залежать від проблеми виникнення патології.
Головні напрямки: знеболити, зняти набряк і запалення, відновити обсяг рухів і функціональність.
Знеболюючі засоби:
нестероїдні протизапальні препарати у вигляді ін’єкцій, таблеток і капсул, мазей і кремів, пластирів необхідні для швидкого усунення запального процесу і зняття болю;
глюкокортикостероїди застосовуються у вигляді таблеток і ін’єкцій, в тому числі для внутрішньосуглобового введення;
міорелаксанти використовуються для зняття м’язових спазмів при артрозі, остеохондрозі та інших патологіях;
зігріваючі засоби у вигляді мазей покращують кровообіг в ураженій області.
Залежно від причини, що викликала больові відчуття, лікар може призначити:
антибіотики (при запальних, інфекційних захворюваннях);
хондропротектори та внутрішньосуглобові ін’єкції гіалуронової кислоти (при артрозі);
вітаміни групи В (при неврологічній патології) і т.п.
При гострих процесах і травмах важливим лікувальним фактором є іммобілізація колінного суглоба. Спеціальні пов’язки і ортези скорочують обсяг рухів і дозволяють тканинам повноцінно відновитися. Після стихання активного запалення призначаються різноманітні фізіопроцедури:
магнітотерапія: вплив на уражену ділянку магнітними хвилями;
ударно-хвильова терапія: руйнування патологічних кісткових розростань звуковими хвилями певної довжини;
озонотерапія: введення в суглоб спеціальної газової суміші;
електроміостімуляція: вплив на м’язи електричними імпульсами для їх скорочення;
ультрафонофорез і електрофорез: насичення тканин лікарськими препаратами за допомогою ультразвуку або електричного струму;
Ці методики спрямовані на покращення мікроциркуляції у тканинах та стимулювання процесів регенерації.
Додатково використовується:
лікувальна фізкультура і механотерапія;
кінезіологічне та біомеханічне тейпування колінного суглоба;
масаж, басейн (плавання);
витягування суглобів для мінімізації навантаження.
При наявності показань вдаються до хірургічного лікування:
пункція суглоба з видаленням патологічного вмісту (рідина, гній, кров);
відновлення цілісності кісток або зв’язок після травми – остеосинтез, шов і пластика зв’язок і сухожилків;
артроскопічне лікування розривів і пошкоджень менісків (артроскопічна меніскектомія (резекція меніска)) і зв’язок;
ендопротезування: заміна суглоба на штучний при запущеному остеоартрозі, складних внутрішньосуглобових переломах, асептичних некрозах;
видалення новоутворень (в тому числі артроскопічне видалення хондромних тіл при хондроматозі).
Можливі наслідки!
Наслідки патологічних процесів в колінному суглобі залежать від їх причини. Без обстеження і лікування ураження опорно-рухового апарату і нервів може привести до:
обмеження рухливості і втрати функцій внаслідок артрозу;
переходу запалення на кісткову тканину (остеомієліт) при інфекційних і запальних захворюваннях;
втрати чутливості і рухової функції при ураженнях і захворюваннях нерва;
вираженої деформації кінцівки тощо
Профілактика травм і захворювань колінного суглоба
Профілактика травм і захворювань колінного суглоба – це, в першу чергу, профілактика захворювань опорно-рухового апарату. Вона включає:
дозовані фізичні навантаження без прагнення до рекордів;
виключення або мінімізація професійних шкідливих умов;
носіння правильного взуття при занятті спортом;
коригування постави;
сон на ортопедичному матраці і ортопедичній подушці для розвантаження хребта;
нормалізацію маси тіла при надмірній вазі;
правильне харчування з мінімумом шкідливих продуктів (алкоголь, солодкі газовані напої, надмірно жирна або гостра їжа і т.п.).
При появі навіть незначних ознак проблем з колінним суглобом необхідно терміново звернутися до фахівця для діагностики та вибору лікування!
Згода користувача. Продовжуючи роботу на цьому сайті, Ви тим самим погоджуєтеся приймати файли Cookie на вашому пристрої. Якщо Ви відмовитеся отримувати наші файли Cookie, ми не можемо гарантувати, що Ваш візит на сайт буде максимально успішним.
Артроскопічна резекція медіопателярної складки колінного суглоба (синдром медіопателярної складки, гіпертрофія медіопателярної складки)
Медіопателярна складка являє собою природне потовщення синовіальної оболонки, що вистилає внутрішню поверхню колінного суглоба і виділяє рідину – синовію, яка необхідна для живлення й змащення хрящів колінного суглоба. По суті складка є рудиментом перегородки, яка в ембріональному періоді розділяє суглоб. У тому випадку, якщо з яких-небудь причин складка не зникає в ембріональному періоді, вона може виявлятися і у дорослої людини. Медіопателярна складка – це нормальне анатомічне утворення, виявляється воно у 30-50% людей. Сама по собі, медіопателярна складка ще не є проблемою. Необхідність в лікуванні виникає лише при її гіпертрофії (потовщенні, розростанні) та запаленні. Синовіальні складки класифікуються залежно від розташування у відповідних анатомічних відділах колінного суглоба: супрапателярна, медіопателярна, інфрапателярна і латеропателярна.
Викликати неприємні відчуття вона може в разі збільшення (гіпертрофії) і запалення. Цей процес носить назву синдрому медіопателярної складки і як самостійне захворювання практично не зустрічається. Як правило, він виникає на тлі травм (пошкодження менісків, зв’язок, хряща) і деяких захворювань, таких як синовіт (запалення синовіальної оболонки, що супроводжується скупченням рідини), і артрити різної етіології.
Патологічна медіопателярная складка становить до 31% від усіх патологічних станів колінного суглоба. У 100% випадків вона поєднується з іншими ушкодженнями колінного суглоба – пошкодженням хряща, гіпертрофією жирового тіла Гоффа, синовітом і дегенеративними змінами медіального краю надколінка.
Синдром медіопателярної складки проявляється наступними симптомами:
Якщо вам приносить дискомфорт хоча б один з них, рекомендується звернутися до ортопеда-травматолога або хірурга.
Найчастіше гіпертрофія медіопателярної складки – випадкова знахідка в процесі діагностики захворювань колінного суглоба. Виявити її можна тільки за допомогою МРТ або безпосередньо при виконанні артроскопічних втручань при лікуванні інших патологій. У зв’язку зі складністю колінного суглоба, при ультразвуковому дослідженні лікарю УЗД без досвіду важко розгледіти дану патологію, так само, як і при проведенні комп’ютерної томографії.
Діагностика синдрому медіопателярної складки
Ортопед-травматолог або хірург детально з’ясовує анамнез захворювання. Найчастіше пацієнт відзначає раніше перенесені травми колінного суглоба або значні перенесені навантаження напередодні. Далі лікар оглядає пацієнта і проводить клінічні тести на колінному суглобі.
З апаратних методів застосовують рентген (або КТ) для виявлення можливих пошкоджень кісткових структур суглоба при наявності травми в анамнезі, УЗД та МРТ. На рентгенограмах медіопателярна складка не відображається, тому при підозрі на її патологічні зміни проводиться МРТ або УЗД колінного суглоба. МРТ вважається золотим стандартом діагностики синдрому медіопателярної складки (у випадках, коли є протипокази до проведення МРТ використовують УЗД або діагностичну артроскопію). Додатково проводять клінічні (лабораторні) обстеження для виявлення можливих провокуючих чинників запалення і системних захворювань.
Якщо дані клінічного огляду, лабораторних досліджень УЗД та МРТ переконливо свідчать про синдром медіопателярної складки, пацієнтові призначають хірургічне лікування – артроскопію колінного суглоба. Під час артроскопії, через проколи шкіри в порожнину суглоба вводиться мініатюрну відеокамеру і спеціальні інструменти. За допомогою камери суглоб можна оглянути зсередини. При цій операції можна не тільки підтвердити діагноз, але і усунути саму проблему. Також під час артроскопії можна обстежити інші відділи суглоба і усунути супутні пошкодження менісків і хрящів.
Показання та протипоказання до артроскопічного лікування синдрому медіопателярної складки
Лікування синдрому медіопателярної складки може бути консервативним або оперативним
Хто найбільше схильний до синдрому медіопателярной складки?
В зоні ризику знаходяться, в першу чергу, спортсмени (біг, їзда на велосипеді, футбол та інші види спорту, пов’язані з посиленими навантаженнями на колінні суглоби) і танцюристи. Постійні фізичні навантаження, часті переохолодження і часта мікротравматизація можуть стати причиною пошкоджень різних частин колінного складу, в тому числі викликати синдром медіопателярної складки. Рідко защемлення цієї складки відбувається внаслідок вроджених особливостей анатомічної будови суглоба.
Чи може після операції виникнути рецидив?
Число зафіксованих рецидивів після артроскопічного видалення медіопателярної складки дуже низьке і пов’язане воно не з відростанням, а з не повністю видаленою складкою.
МРТ-скани: Медіопателярна складка лівого колінного суглоба
Артроскопічна картина до (а) і після висічення (б) медіопателярної складки колінного суглоба
Реабілітація після артроскопічного видалення медіопателярної складки
Прогноз
При ранньому виявленні та видаленні патологічної медіопателярної складки прогноз сприятливий (з дослідження деяких авторів стійкі віддалені позитивні результати спостерігаються у 100% пролікованих пацієнтів). У запущених випадках при пошкодженні сухожилків, хрящів і менісків результат лікування залежить від обсягу пошкоджень, віку і супутніх захворювань. У рідкісних винятках, запущені випадки можуть викликати масивні дегенеративно-дистрофічні зміни в колінному суглобі, які можна буде вилікувати тільки за допомогою ендопротезування колінного суглоба.
Підбиваючи підсумки
Синдром медіопателярной складки досить рідкісне, але підступне захворювання, яке при неправильному лікуванні або самолікуванні може привести до тривалої втрати працездатності, іноді, і до ендопротезування суглоба як єдиного способу повернути активний спосіб життя пацієнту. У той же час, раннє виявлення проблеми і адекватне лікування з величезною, практично 100%, часткою ймовірності поверне пацієнта до звичного способу життя без рецидивів і ускладнень.
1. Сухожилок чотириголового м’яза стегна. 2. Надколінок 3. Зв’язка надколінка (власна зв’язка надколінка) 4. Велика горбистість великогомілкової кістки гомілки
Хвороба Осгуда-Шлаттера (синдром Осгуда-Шлаттера)
Одна з різновидів остеохондропатії колінного суглоба. Її діагностують у дітей і підлітків, частіше чоловічої статі. Причиною стає враження власної зв’язки надколінка, яка кріпиться до великої горбистості великогомілкової кістки. Посилені заняття спортом, швидке зростання, надмірна вага – всі ці фактори провокують запалення зв’язки і її ущільнення в поєднанні з підгострим переломом в області великої горбистості. У цій ділянці формується щільне, болюче утворення, яке з часом проходить. І також виявляється ущільнення і збільшення шару хрящової тканини між великогомілковою кісткою і зв’язкою надколінка і неправильне окостеніння – кісткові елементи можуть зачіпати сухожилки і хрящі. Надалі в області коліна може залишатися ущільнення, але воно не викликає хворобливих відчуттів і не шкодить пацієнту. Причини виникнення хондропатій колінного суглоба поки остаточно не з’ясовані.
Пателофеморальний артроз (пателлофеморальний больовий синдром, синдром болю в колінному суглобі) – досить рідкісне захворювання, характеризується ураженням хрящової тканини надколінка і стегнової кістки. Зазвичай діагноз ставлять на тлі порушення нормальної структури хряща при найменшому фізичному навантаженні. При первинній постановці діагнозу важких ознак патології не спостерігається. При подальшому прогресуванні даний тип артрозу може проявлятися неприємними ознаками. Найчастіше захворювання виявляють у молодих пацієнтів, які ведуть активний спосіб життя, у віці 20-40 років. Зазвичай спостерігається ураження однієї колінної чашечки, рідше – двох. Існують несприятливі ускладнюючі маркери, що включають вивих колінної чашечки (пателло), які нерідко трапляються в осіб з даним типом артрозу.
Системна червона вовчанка (СЧВ) – Найбільш поширеним проявом системної червоної вовчаки є ураження суглобів. Біль в них може передувати ураженню, що супроводжується багатьма симптомами, і імунологічному прояву захворювання, яке прогресує багато місяців і років. Симптоми пошкодження суглобів, від перемежаючого болю в суглобах (артралгії) до раптового запалення декількох суглобів (гострий поліартрит), спостерігаються приблизно у 90% пацієнтів і можуть тривати багато років, перш ніж з’являться інші симптоми. При тривалій хворобі можлива виражена гіпермобільність і деформація суглобів (артропатія Жакку), але таке буває рідко. Проте, запалення суглобів носить переважно періодичний характер і, як правило, не призводить до пошкодження суглобів (за рідкісним винятком).
При невриті (защемлення) стегнового нерва хворий відчуває гострий раптовий біль, больові відчуття віддають в коліно, поширюючись по передній поверхні стегна вниз. Патологію стегнового нерва іноді плутають з початком артрозу або артриту колінного суглоба. При підозрі на ураження або запалення нерва обов’язково потрібна консультація невропатолога.
Бурсит колінного суглоба
Постійний біль, що не проходить протягом декількох тижнів – ознака бурситу. Бурсит колінного суглоба – це сильне запалення анатомічних сумок коліна, що знаходяться між кістками і сухожильними волокнами. Анатомічні сумки наповнені спеціальною органічною рідиною (синовіальною рідиною) і служать своєрідними подушками безпеки. Вони також допомагають забезпечити нормальне ковзання сухожилка, розташованого вздовж кістки, а також уникнути пошкодження сухожильних волокон. Бурсит може виникнути в різних видах сумок, запалення навколосуглобової сумки – небезпечний процес, який без лікування може перейти в хронічну форму з залученням до патологічного процесу інших тканин.
Синдром медіопателлярної складки
Медіопателлярна складка являє собою потовщення синовіальної оболонки, що вистилає внутрішню поверхню колінного суглоба і виділяє мастильну рідину. Вона потрібна людині лише під час внутрішньоутробного розвитку, а після народження поступово «розсмоктується». Це больовий синдром в колінному суглобі, причиною якого стало запалення цієї складки. У 30% відсотків людей є медіопателлярна складка, але це не гарантує того, що вона обов’язково запалиться. Синдром проявляється наступними симптомами: біль в передній частині, особливо при вставанні з сидячого положення, хворобливі клацання при згинальних – розгинальних рухах. До групи ризику виникнення даного захворювання входять люди, які регулярно займаються спортом і відвідують тренажерний зал. Основні види спорту, які можуть стати причиною порушень: біг, велоспорт, стрибки в яких передбачається перевантаження колінного суглоба.
Кіста Бейкера (Беккера, підколінна кіста)
Результат запального процесу слизових міжсухожильних сумок між сухожилками середньої головки литкового і напівперетинчастого м’язів. Такі міжсухожильні слизові сумки є варіантом розвитку і існують у половини здорових людей. Захворювання розвивається тільки тоді, коли в цих сумках розвивається запальний процес, що супроводжується збільшенням сумок в розмірах, болем і порушенням рухів в колінних суглобах. Причиною розвитку запалення є запальні захворювання самого колінного суглоба: захворювання менісків, деформуючий остеоартроз. Слизові сухожильні сумки мають зв’язок з порожниною колінного суглоба через вузький щілиноподібний отвір. При запаленнях внутрішньої оболонки колінного суглоба рідина з порожнини суглоба потрапляє в сумку, накопичується там і викликає утворення кісти. Кіста має спеціальний клапан (так звану заглушку), яка перешкоджає зворотному відтоку рідини з кісти в порожнину суглоба.
Подагра
Системне тофусне захворювання, що розвивається в зв’язку із запаленням в місці відкладення кристалів моноурату натрію у людей з гіперурикемією (підвищення сечової кислоти в крові), обумовленої зовнішніми (застосування лікарських препаратів, здатних викликати відкладення кристалів моноурату натрію в суглобах), внутрішніми (порушення обміну речовин) та / або генетичними факторами. Гострий приступ артриту, як правило, одного суглоба, частіше плюсно – фалангового, гомілковостопного або колінного.
Пухлини колінного суглоба
Захворювання внутрішніх органів
Іррадіація в колінний суглоб
Фіброміалгія
Схожий ефект спостерігається при фіброміалгії, яка може виражатися навіть скутістю в суглобах і судомами, але в самому коліні запалення не виникає. Фіброміалгія – це захворювання, яке викликає біль у м’язах, зв’язках (тканинах, що з’єднують кістки) і сухожилках (тканинах, що з’єднують м’язи з кістками). У більшості пацієнтів симптоми фіброміалгії з’являються у віці від 30 до 55 років. Вона частіше зустрічається у жінок (до 80% хворіють жінки), але чоловіки і діти також схильні до цього захворювання. Хоча захворювання досить поширене, причина виникнення фіброміалгії невідома.
Діагностика травм і захворювань колінного суглоба
Щоб визначити причину, за якої у людини болить коліно, лікар використовує такі методи:
Лікування травма і захворювань колінного суглоба
Лікування патологічних процесів колінного суглоба залежить від їх причини. І як в більшості випадків, при захворюванні суглобів застосовують 2 методи: консервативний і оперативний.
Консервативне лікування, в свою чергу, має кілька напрямків, які залежать від проблеми виникнення патології.
Головні напрямки: знеболити, зняти набряк і запалення, відновити обсяг рухів і функціональність.
Знеболюючі засоби:
Ці методики спрямовані на покращення мікроциркуляції у тканинах та стимулювання процесів регенерації.
Можливі наслідки!
Профілактика травм і захворювань колінного суглоба
Профілактика травм і захворювань колінного суглоба – це, в першу чергу, профілактика захворювань опорно-рухового апарату. Вона включає:
При появі навіть незначних ознак проблем з колінним суглобом необхідно терміново звернутися до фахівця для діагностики та вибору лікування!
Categories
Recent Post
Calendar